Евтрофікація Чорного моря

Евтрофікація. Відомо, що основним фактором евтрофікації водоймищ (наочно – “цвітіння води”) є надлишкове надходження в них біогенних речовин (сполук азоту, фосфору і кремнію) і органіки, головним джерелом яких є річковий стік.
Вплив річкового стоку на екологічні умови ПЗШ найбільш сильно виявляється в його західній частині. Високий рівень забруднення вод біогенними речовинами за даними моніторингових досліджень зберігається в ряді прибережних акваторій ПЗШ, розташованих поблизу усть рік Дунаю, Дністра, Дніпро9Бузького лиману, Одеської затоки, промислових і курортних міст Криму, Керченської протоки.

Евтрофікація вод викликає ланцюг негативних екологічних наслідків, найбільш небезпечним з яких є виникнення дефіциту кисню (гіпоксії) у придонному шарі вод, що нерідко переростає в сірководневе зараження вод і замори. Із середини 70-х років гіпоксія в літньо-осінній період стала щорічним явищем у придонних водах ПЗШ. Несприятливий кисневий режим, як свідчать багаторічні спостереження, відзначається у всій 30–40-мильній прибережній зоні Дунай-Дніпровського межиріччя.
Слід зазначити, що, незважаючи на деяке зниження рівня евтрофікації шельфових вод в останні роки, гіпоксія залишається постійно присутнім на ПЗШ негативним фактором, що впливає на стан донних біоценозів і на екосистему в цілому. Причому цей фактор демонструє нові аномалії. Так, у січні 2005 року на значній акваторії в приустєвій зоні Дунаю було зафіксовано дуже низький вміст кисню, близький до гіпоксійного.
Унаслідок евтрофікації відбувається зниження прозорості води і нестача сонячного світла для нормального фотосинтезу макрофітів. Цей процес особливо наочно проявився на прикладі Філофорного полю Зернова (ФПЗ) – скупчення червоної агароносної водорості роду філофора (Phyllophora), розташованого в центральній області північно-західного шельфу. Це унікальне природне явище – єдине місце у Світовому океані.
Поле Зернова – це не тільки скупчення червоної агароносної водорості філофори (Phyllophora), це місце народження і розвитку багатьох видів гідробіонтів. У результаті процесу фотосинтезу фітопланктону та інших водних рослин ФПЗ постачається значна кількість кисню. Екологічний стан ФПЗ обумовлює і відображає, в значній мірі, екологічний стан всієї північно–західної частини Чорного моря. За останні два десятиріччя площа ФПЗ і біомаса філофори зменшилися більш ніж у 10 разів.
Процес деградації поля триває. Це підриває запаси філофори, погіршує умови її відтворення та негативно впливає на усі види гідробіонтів, що мешкають у цьому районі (серед них багато т.з. “червонокнижних” видів гідробіонтів, осетрових риб та інших видів промислових організмів).

Для сучасного стану характерна однорідна структура макрофітів з обмеженою кількістю вікових класів. Можна припустити, що зараз відбувається омолодження популяції Phyllophora brodiaei (філофори Броді) після попереднього замору. Особливо слід зазначити розвиток водоростей Phyllophora brodiaei, Polysiphonia sanguinea і Polysiphonia elongata. Ці водорості були виявлені на глибинах від 20 до 28 м, де вони були приурочені до мідієвих черепашкових ґрунтів з домішкою детриту і незначним ступенем замулення. У південно-східному районі ФПЗ стан прикріпленої філофори Броді був гірший, ніж в інших районах (темного кольору, дрібна, деякі її таломи позеленілі), що свідчить про погані екологічні умови.
На більшій частині ФПЗ на поверхні ґрунту виявлено невелике скупчення дрібних мідій, розміром від 1 до 2 см. Хоча на багатьох досліджених станціях виявлені живі мідії, але скрізь у наявності порушення структури популяції. Перевага молоді свічить про попередні заморні явища.

Ukrainian