Чорне море

Чорне море — одне з найбільших внутрішніх морів у світі. Воно з’єднується з Середземним морем Мармуровим морем та протоками Босфор і Дарданелли в Туреччині. Середземне море є ланкою, що з’єднує Чорне море з іншими морями світу. Площа акваторії складає 461 тис. квадратних кілометри, включаючи Азовське море. Середня солоність — 1,8 проміле, приблизно вдвічі менше за середню солоність інших морів і океанів. Причина цього — велика кількість річок, що впадають у нього, і утруднений водообмін зі Світовим океаном.

Чорне море омиває береги 6 держав: Болгарії (354 км), Грузії (310 км), Румунії (225 км), Росії (800 км), Туреччини (1 329 км) та України (2 782 км, включаючи Азовське море).
Річкові води майже однієї третині території Європи впадають у Чорне море, у тому числі і такі великі європейські річки, як Дунай, Дніпро і Дон. Водозбірний басейн охоплює територію 17-ти країн з населенням у 160 мільйонів чоловік. 81 мільйон з них проживає в басейні Дунаю. В цілому у прибережній зоні проживає приблизно 10,4 мільйонів чоловік з шести держав.

Фізичні і біологічні характеристики
Чорне море має площу 461 тис. квадратних кілометри, середня глибина — 1 240 метрів. 21% акваторії припадає на неглибокий північно-західний шельф з глибиною близько 200 м. Керченська протока зв’язує Чорне море з Азовським.
Приблизно 70% загальної кількості відходів, що потрапляють в Чорне море, надходить з шести причорноморських країн. Частина цих відходів разом з більшою частиною останніх 30% (що припадають на інших 11 країн, включаючи Україну) потрапляють в Чорне море через річку Дунай. Якщо до цього додати відсутність великих течій, недостатню циркуляцію води і велику кількість побутових відходів, що потрапляють у Чорне море, можна стверджувати, що екологічний стан Чорного моря інтенсивно погіршується.
Вода на глибині нижче 100 метрів містить 11–14 мл/л[ високотоксичного сірководню. Тому на глибині більше 150 м життя практично відсутнє, за винятком декількох видів анаеробних бактерій.
Питання про те, чи стоншується шар, насичений киснем чи ні, поки остаточно не вирішене.
На глибині 100-200 метрів води майже не змішуються. Різниця в солоності води між поверхневим та придонним шарами — 17,5-19 проміле (часток на тисячу) та 22 проміле відповідно. Різниця в солоності води між цими шарами постійна та є характерною рисою Чорного моря.
У зв’язку з відсутністю змішування на глибині 150-200 метрів море є аноксичним, тобто кисень повністю відсутній, а це означає, що 90 відсотків води у морі є аноксичними. Фахівці не можуть дійти загального висновку щодо прогресування аноксичності, а також стосовно того, чи зменшується оксигенований поверхневий шар (який підтримує життя).
Чорне море — унікальний дар природи для шести держав його берегової смуги. Воно є єдиним виходом у Світовий океан для Болгарії, Грузії, Румунії і України
Чорне море характеризується високим біорізноманіттям. У ньому мешкає приблизно 180 видів риб (26 з яких промислові) і три види дельфінів. Також у Чорному морі живе тюлень-чернець, якому загрожує зникнення.
Риби нерестяться в прибережній зоні Чорного моря, а також заходять для цього в дельти річок. Берегові болотні угіддя мають важливе значення як місце для зимування та розмноження багатьох видів європейських птахів, у тому числі рідких і зникаючих. Біосферний заповідник «Дунайська дельта» в Румунії та в Україні є місцем проживання 225 різних видів птахів.

Загроза Чорному морю
Упродовж останніх тридцяти років Чорне море зазнало значної екологічної деградації. Наприкінці 1960 року розпочалася «зелена революція», що стало причиною зміни моделі виробництва сільськогосподарської продукції.
Використання великої кількості добрив і пестицидів для підвищення урожайності також широко практикується для вирощування тварин. Підвищена кількість таких речовин з відходами від сільського господарства, промисловості та каналізаційними стоками зазвичай скидаються у водні об’єкти, а потім — у Чорне море.
У результаті морська трава та поля водоростей (характерні для північно-західного шельфу) вже не в змозі засвоїти усі органічні речовини, що потрапляють у море. Це призводить до масового розвитку фітопланктону, який перешкоджає проникненню світла до придонних рослин.
Усі ці чинники сприяють вимиранню морської флори. Органічні речовини розкладаються ферментами бактерій, які поглинають розчинений у воді кисень. Цей процес, який називається евтрофікацією, є причиною майже катастрофічного біологічного стану Чорного моря.
Таке погіршення стану довкілля разом з надмірним виловом риби здійснює негативний вплив на різні види риб. Фактично з 26-ти комерційно цінних видів риб, які існували раніше, залишилося лише п’ять.
Скиди стічних вод у море призводять до закриття пляжів та фінансових збитків у туристичній галузі. Нераціональне управління прибережними зонами спричиняє втрату їх природної краси.
Щорічні фінансові збитки в результаті деградації Чорного моря складають 180 мільйонів євро у сфері промислового рибальства та 540 мільйонів євро у сфері туризму.
Стратегічний план дій з порятунку Чорного моря
У стратегічному плані дій з порятунку Чорного моря, підписаному урядами шістьох причорноморських держав, увага зосереджена на п’яти екологічних проблемах довкілля:
• надходження у море шкідливих речовин та органічних відходів, що призводить до масової евтрофікації;
• наявність мікробіологічних забруднень у результаті скидання неочищених стічних вод, які являють собою загрозу для здоров’я людей і є перешкодою для розвитку екологічного туризму і аквакультур;
• наявність небезпечних речовин, головним чином нафтопродуктів; • інвазія екзотичних видів та
• невідповідне управління природними ресурсами і їх використанням, що загрожує надзвичайно цінному природному середовищу, природним об’єктам і, зрештою, біологічному різноманіттю і продуктивності чорноморської екосистеми.
План дій пропонує наступні напрями застосування екологічного підходу для найефективнішого розвитку Чорноморського регіону:
• обмеження скидів органічних відходів шляхом регулювання джерел забруднення, інвестування в будівництво очисних споруд і заохочення екологічного виробництва;
• обмеження мікробіологічного забруднення шляхом очищення стічних вод, що скидаються в море;
• обмеження скидів шкідливих речовин, головним чином нафтопродуктів, шляхом суворого контролю промислових стоків, нафтоналивних терміналів і скидання стічних вод з кораблів;
• відновлення біологічного різноманіття Чорного моря шляхом розвитку екологічного підходу до промислового рибальства на основі регулярних оцінок рибних запасів, сертифікації риболовецьких суден на національному рівні, установлення системи видачі регіональних ліцензій і квот на вилов;
• розроблення довгострокових економічних альтернатив, зокрема стійкий розвиток аквакультур та екологічний туризм.

Українська